Продовження статті про Рацлавицьку панораму — грандіозну картину, яка була створена у Львові 1893 року та експонується у Вроцлаві. А зображений на ній Тадеуш Костюшко — білорус українського походження, який воював за Польщу, став національним героєм в США, а шанують його в усьому світі, пише wroclaw-future.eu.
Мода на виставки
У другій половині ХІХ століття промислові виставки стали надзвичайно популярними в Європі і проходили у Лондоні (1851), Парижі (1867 та 1889), Відні (1873), Будапешті (1885), Празі (1891). Остання була присвячена століттю попередньої спроби організувати промислову виставку в Празі і дуже надихнула львів’ян. Спочатку проведення Крайової виставки у Львові планували на 1897 рік, але потім вирішили приурочити її до ювілейної дати — річниці повстання під проводом Тадеуша Костюшка. У Виставковий комітет увійшли поважні представники львівської інтелігенції: Адам Сапіга, Станіслав Бадені, президент Львова Едмунд Мохнацький та інші.
«Вірю, що створимо щось гарне, щось корисне і те, що покаже світові, що нас потрібно шанувати» — казав Сапіга у своїй промові.
І вони створили: 129 виставкових павільйонів замість запланованих 53, один з перших в імперії електричних трамваїв від вокзалу до теренів Стрийського парку, для забезпечення якого спорудили першу у Львові електростанцію, розкішний світло-музичний фонтан, на кшталт знаменитих «Танцюючих фонтанів Кжіжіка» у Празі, нафтові вишки і, звісно, символ повстання Костюшка — Рацлавицьку панораму, адже знакова перемога польського війська відбулася 4 квітня 1794 року коло польського села Рацлавиці. Голова виконавчого комітету Здзіслав Мархвіцький вважав, що саме:
«Рацлавиці мають бути серцем виставки, надаючи їй загальнопольського характеру, і що вони [Рацлавиці] справлять спасенний вплив на наш народ, воскрешаючи ціле століття».
Народження картини
Авторів ідеї «Рацлавицької панорами» у Львові головним чином цікавило вшанування національних традицій у соту річницю повстання Костюшка та переможної битви, яка мала надзвичайне значення для країни, що тоді майже припинила своє існування і роздиралася трьома імперіями. За створення незвичайної картини взявся славетний польський художник Ян Стика, відомий своїми баталістичними та іншими художніми творами. У його колишній віллі, схожій на корабель, зараз міститься музей Олекси Новаківського.
У співавтори Рацлавицької панорами Стика запросив баталіста Войцеха Коссака, відомого своєю неймовірною увагою до деталей та любов’ю до коней, яких майстерно малював. Цікаво, що панораму приписують насамперед Стиці, хоча його внесок в картину — лише 30%, основна заслуга Коссака.
Щоб намалювати панораму, обидва художники ретельно вивчали дислокацію військ, їхнє обмундирування та озброєння, вони навіть відвідали місце самого бою коло села Рацлавиці. Пізніше в команду для роботи над картиною запросили цілу плеяду художників: Тадеуша Попеля (малював селянські хати і дерева), Людвика Боллера (відповідав за небо та пейзаж), Теодора Аксентовича і Зигмунта Розвадовського (відтворювали батальні сцени), Володимира Тетмаєра, Михайла Сошанського та Вінцента Водзінського. Для наближення глядачів до сюжету Ян Стика вдався до історичної маніпуляції: художник зобразив своїх персонажів у одязі, характерному для селян вже ХІХ століття, а не XVIII.
Грандіозна картина
Полотно вийшло величезним! Заввишки 15 метрів і завдовжки 114 метрів — неймовірні розміри! Картина народжувалася 9 місяців — прямо як дитина. Лише на ґрунтування полотна використали 750 кілограмів фарби. Для створення картини з Бельгії привезли десять рулонів вітрильного полотна розміром 10 на 15 метрів, які зшили докупи на спеціальному металевому каркасі, виготовленому фірмою Gridl з Відня. Ротонду для експонування шедевра створив архітектор Людвик Рамульт.
Композиція «Рацлавицької панорами» вражала розмахом і багатством деталей. Під проводом Тадеуша Костюшка косиньєри захоплюють російські гармати, перероблені коси знищують царських артилеристів. Войцех Бартош, якому Костюшко пізніше надав шляхетський титул і ми його знаємо, як Бартоша Гловацького, гасячи запал гармати власним ковпаком, не дає навіднику зробити постріл. Одягнені в зелені однострої гренадери відступають від атаки польської піхоти. Кіннота розганяє загін козаків. Полонених ведуть у полон. Біля придорожнього хреста місцеві селяни моляться за перемогу. Реалістична сценографія — рослини, нерівності місцевості, фрагменти будівель — викликала у глядачів відчуття, ніби вони перебувають на місці бою.
Від самого моменту завершення робіт панорама викликала незмінний інтерес: справжні натовпи туристів прибували до Львова, щоб тільки подивитися на неї. 75 тисяч людей щорічно — на ті часи це була приголомшлива кількість. Панорама окупилася вже через рік після відкриття, бо мала 120 тисяч відвідува–чів.
Рацлавицька панорама діяла до Другої світової війни, але 1944 року під час бомбардування Львова радянською авіацією в неї влучила бомба. Дах і верхній поверх ротонди були знищені, картина пошкоджена. Частину полотна вдалося врятувати і сховати в скринях у колишньому Бернардинському монастирі. Понівечену панораму 1946 року викупив Вроцлав, її перевезли туди, але довго боялися експонувати, адже на картині зображена перемога поляків над росіянами! Шедевр Стики й Коссака зберігався в несприятливих умовах, згорнутий у величезні сувої, та поступово руйнувався…
Нове життя панорами
Лише 1980 року було розпочато роботу з реставрації картини та відкриття її для публіки. Реставратори витратили 5 років, щоб повернути полотну колишню красу. Рацлавицька панорама була відкрита для відвідувачів 14 червня 1985 року у новозбудованому павільйоні посеред парку імені Юліуша Словацького.
На сьогодні це одна з 25 панорам, які існують у світі. Мало хто знає, що вона не єдина серед панорам, створених Яном Стикою, адже в нього були ще «Голгофа» (пізніша назва «Розп’яття», 1896), «Муки християн в цирку Нерона» (1897), «Взяття Сібіна» (інша назва — «Генерал Бем в Трансільванії», 1897). Але «Рацлавиць» не перевершила жодна, адже це одна з найбільших панорам у світі.
Величезна визначна пам’ятка Львова одразу стала головною визначною пам’яткою Вроцлава. Серед 11 мільйонів гостей, які бачили Рацлавицьку панораму, були: Папа Іван-Павло ІІ, королева Нідерландів Беатрікс, лауреат Нобелівської премії з літератури Чеслав Мілош, китайський прем’єр-міністр Чжао Цзян, що привіз на батьківщину ідею, за якою було створено багато монументальних картин у Китаї.
До ротонди і зараз стоять натовпи відвідувачів, але кожен турист Вроцлава має змогу побачити унікальне полотно. У величезній круглий ротонді посередині розміщений майданчик, навколо якого по колу розташована унікальна картина. У спеціально прибудованій Малій ротонді, куди можна потрапити з головного залу, представлені історичні аспекти Рацлавицької битви, а також макет, що відтворює топографічну схему місцевості. У музеї можна переглянути мультимедійні презентації, які розширюють знання про Рацлавицьку панораму, її творців, деталі консервації тощо.
Майстерне поєднання особливих прийомів живопису і технічних прийомів, як-от освітлення, штучний рельєф, затемнення, звивистий підхід до картини «переносить» глядача в іншу реальність та інший час. З круглого майданчика посередині ротонди можна ретельно оглянути всі деталі грандіозного шедевра.
Цікаво, що купівля квитка до музею «Панорама Рацлавицька» дає можливість індивідуальним відвідувачам безплатно відвідати постійні експозиції Національного музею у Вроцлаві, Етнографічний музей та Павільйон чотирьох куполів Музею сучасного мистецтва, причому пропозиція дійсна упродовж трьох місяців. А 4 квітня панораму можна оглянути безоплатно. Тож, перебуваючи у Вроцлаві, обов’язково відвідайте цю унікальну пам’ятку історії, культури та мистецтва.
