Субота, 25 Травня, 2024

Вроцлавська наукова друкарня. Розквіт та труднощі в 90-ті

По війні, першою книгою, котра вийшла з наукової друкарні була “Роль поляків у Вроцлавському університеті” 1946 року від професора Г. Барича, пише wroclaw-future.eu. В наступні роки також відбувався обмін працівниками. Німців вивозили на Захід, а репатріантів повертали з прикордоння. В основному, то були поляки зі Львова, пише wydawca.com.pl.

По війні

Вроцлавська наукова друкарня утворилась на місці німецького поліграфічно-картонного підприємства Лютцова. Після того, як місто було в облозі, будівля зазнала лише незначних руйнувань. Це одна зі 134 типових, триповерхових довоєнних друкарень. Її стіни витримали обстріли червоної армії.

У 1945, по війні, за рішенням представника Міністерства освіти професора Станіслава Кульчицького, підприємство передали для наукових потреб Університету, Політехніки та  Національного інституту ім. Оссолінських. Останній був перенесений зі Львова.

Коли цехи були розчищені від уламків, а машини відремонтовані, друкарня почала свою роботу. Першим керівником став Е. Зімний. Технічним керівником – В. Каня. На початку серпня в друкарні працювали друкарі, лінотипісти, верстальники, серед яких 36 німців та 4 поляки.

У 1946 підприємство очолював Едвард Макфорд. В той час Університет, що створювався, не міг використовувати всіх потужностей друкарні. Тоді було вирішено надати їй організаційно-правову форму як самостійного видавничого кооперативу. Називалась вона тоді Друкарня Університету та Політехніки у Вроцлаві. Також сюди входили: Вроцлавське наукове товариство, Видавництво народного закладу ім. Оссолінських, Польське математичне товариство, Польське філологічне товариство, Інститут мистецтв. Членами правління був доктор К. Дух та Е. Макфорд.

Новий етап

В Наукової друкарні почали з’являтися додаткові замовлення. Це дало можливість інвестувати в нове обладнання та замовити набори польських шрифтів від варшавської ливарні Ідзковського. Було отримано субсидії від прем’єр-міністра Циранкевича на 12 млн злотих та від Комісії зі справ Наукових друкарень при Міністерстві освіти. У 1947 це дозволило придбати устаткування для монотипного набору (2 відливні машини та 5 дегустаторів), лінотипні, фальцювальні, нитконарізувальні машини. Також, частково, провели ремонт будівлі.

В 1949 у світ вийшли 69 книг. Тоді як у 1946 їх було лише 28. Слави Наукова друкарня зазнала, коли надрукували складні технічні журнали. Серед них була “Студія математична” та “Колоквіум математичний”. Встановлені в ті роки принципи математичного складу журналів, діють і в сучасному польському галузевому стандарті.

В час керування Науковою друкарнею Яном Кугліном в 1949, підприємство зуміло позбутись боргів на вісім мільйонів злотих. В 50-х друкарню було передано в оренду видавництва Крайової школи. Через рік – це вже було Головне управління графічної промисловості. У 1957 – Польська академія наук. Остання співпрацювала з Варшавською науковою друкарнею. З 1957 підприємство офіційно отримало назву Вроцлавська наукова друкарня.

50-ті роки принесли також і технічні зміни. Було куплено друкарську машину “Планета”, два дотискові автомати фірми “Гайдельберг”. Важливим було створення хіміографічного відділу. Для травлення форм закупили фоторепродукційну камеру та спеціальне устаткування. 

В 1954 було перейнято також устаткування Вроцлавських графічних закладів на вул. Руській. Інвестиції посприяли збагаченню асортименту та підвищенню якості продукції. Частина була відправлена на експорт. В Науковій друкарні перевидали рукопис “Пана Тадеуша” та раніше невідомі польські видання з Нижньої Сілезії.

З нагоди Року Коперника, надрукували “Про оберти небесних сфер” М. Коперника та “Листи Теофілакта Сімокатти”. Книги, що видавались Вроцлавською друкарнею, отримували нагороди на редакційних та поліграфічних конкурсах за дизайн, майстерність верстки, друку та палітурки. Серед них: “Annales Polonici Mathematici”, “Studia Mathematici”, “Geometria Analityczna”, “Bogurodzica”, “Słownik A. Mickiewicza”, “Algebra wyższa” та ін.

70-ті

Наступні десятиліття принесли реконструювання друкарні та запровадження нової техніки друку – офсету. Так, в самих підвалах вдалось отримати нову площу розміром близько 2 тис. квадратних метрів. Там розмістили склад паперу, гардероб, туалети та душові. Також розширення зазнали й інші відділи.

Було отримано ще одну монотипну ливарну машину з багатим ресурсом матриць Times, фонетичні знаки для лінгвістичного набору, математичні знаки та прилади для математичного набору в чотирирядковій системі. Закупили й повноформатні машини для типографічної продукції NRD. 

Було створено відділ малої поліграфії на базі малоформатних офсетних машин типу Romayor. Цей відділ мав займатись продукуванням скриптів для вроцлавських університетів. 

У 70-х роках відбувався пік розвитку Вроцлавської наукової бібліотеки. У 80-х на її базі провели 1485 досліджень книг. Десятьма роками раніше їх кількість становила 1014 примірників. Такі відмінності стали можливими завдяки технічному прогресу та сучасній технології в роботі друкарні. 

Вроцлавська була однією з перших друкарень, котрі запровадили фотонабір. В 1974 запустили систему Monophoto 600. Також було укладено договір між Науковим секретаріатом  PAN та головою GUS. За таких умов, можливості друкарні виросли у кілька разів. Своїм досвідом фотографічної складової друкарня поділилась на міжнародній конференції. Її організував тодішній директор З. Гольдзінський. Конференція 1977 року привернула увагу не лише поліграфічної спільноти, але й наукової.

На початку 80-х підприємство отримало нові машини Monophoto 2000, Monophoto 3000. Також з’явились пристрої кодування PolENGINE. До будівлі добудували виробничий павільйон з експедицією. Це дозволило розширити палітурний цех.

1982 рік був рекордним. Упродовж нього було видрукувано 1510 книжкових екземплярів. Згодом, розбудували відділ фотоскладу. Також продовжувала розвиватись технологія офсетного друку. Палітурний цех переобладнали. Для нього придбали форзац для безшовної палітурки та застосували інноваційну, на той час, технологію зшивання термонитками. Устаткування закупляли в NRD – лідерові серед виробництва друкарських машин у Східному блоці.

На жаль, призупинення бюджетного фінансування не дозволило реалізувати всі інвестиційні плани. До виконання залишилась закупівля двох офсетних машин та технологічної лінії для комплексної палітурки.

90-ті

В дев’яностих інтерес до друкованих видань різко зменшився. Тиражі були незначні та, часто, нерентабельні. Верстатний друк поступово витіснявся студіями графічного дизайну та комп’ютеризацією видавництв. Керівництво друкарні вживало відповідні заходи та налагоджувало маркетингову діяльність. 

До традиційних PWN, Ossolineum, Видавництва вроцлавського університету, додалось Лікарське видавництво PZWL,  Видавництво ABC, Oficyna Ekonomiczna, Weltbild, Książka i Wiedza, Czytelnik та Літературне видавництво. В 1992 році для кольорового друку обкладинок, торців, вклейок та ін. було закуплено друкарську двоколірну машину Heidelberg GTO 52.

У 1997 у Вроцлаві велика повінь зачепила також Наукову друкарню. Було затоплено підвали зі складами паперу. Вода зруйнувала головний електрощит, що призвело до призупинення роботи друкарні на понад два тижні. Фінансову сторону наслідків повені друкарня відчувала ще протягом багатьох місяців.

В 90-х активно велась дискусія щодо майбутнього друкарні. Функціонування підприємства, як державного, ускладнювало співпрацю з клієнтами та обмежувало його розвиток. У 1998 Вроцлавська друкарня перейшла до приватної власності Польської академії наук. Під її керівництвом Вроцлавська наукова друкарня PAN  ім. St. Kulczyńskiego Sp. z o.o. перебуває і в сучасності.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.