Середа, 17 Квітня, 2024

Музей театру ім. Генриха Томашевського

Мистецтво та театр завжди були значною частиною культурного спадку, здатного вразити, надихнути, та змінити світогляд. У серці Вроцлава, який славиться своєю культурою, у 2017 році був відкритий Музей театру імені Генриха Томашевського. Це місце, де можна поринути у світ театрального мистецтва та стати його частиною.

Музей присвячений історії театру, особлива увага приділена творчості Генриха Томашевського, засновника Вроцлавського театру пантоміми, “польського театру трансформації”, пише сайт wroclaw-future.eu.

Роль Генриха Томашевського в історії польського театру

У середині XX століття пантоміма була проявом мистецтва свідомого мовчання, оскільки слова були використані для пропаганди та розв’язання воєнних конфліктів. Мім грав не без слів, радше поза словами.

У 1950 році Генрих Томашевський отримав незабутній досвід спостерігаючи за павичами у клітці. З цього часу, він не мислив творчість без мистецтва пантоміми. До того ж він вважав, що пантоміма властива людині від того часу, коли вона була ще не здатна розвинути повноцінне мовлення і виражала емоції тілом, без слів.

Свою творчість він черпав із міфів та легенд, які потім використовував для основи перфомансів. У центрі його творчості була людина та її можливості поза історичним часом, а своє мистецьке бачення драматург схарактеризував як “сферичний театр з особою поміщеною у центр”.

Новаторство Генриха полягало у віддаленні від традиції французької пантоміми, яка була сольною. Завдяки Томашевському була створена групова пантоміма, яка стала суто польською традицією. Крім того, він вивів пантоміму на інший драматичний рівень, – збагатив театральну мову емоційними станами.

Томашевський перший почав у театрі викладати акторську майстерність мімів та видавати їм дипломи актора-пантоміма, оскільки така творчість є унікальною. Всі дії пантомімів відрізняються від звичайних театральних дій. Наприклад, одна частина пантоміма може бути вершником, а інша – самим конем.

Експозиції музею

Намір створення музею полягав у тому, щоб представити надбання вроцлавської театральної сцени загалом. Принципом є персоналізація: “розповідь історії крізь призму конкретних людей та їх творчості”. Особливим є наголос на творчості Генриха Томашевського. Крім нього музей охоплює творчість театрознавця Станіслава Віткевича, Януша Деглера, фотографа Стефана Арчинського, фахівця сценічної мови Мирослава Очкося та інших.

Музей містить дві постійні експозиції. Перша – копії кімнат квартири Генриха Томашевського. Серед експонатів є автентичні речі драматурга: письмовий стіл, валізи, рукописи з якими він працював до останнього подиху та праска. За розповідями свідків, актори-міми смажили на ній яєчню, коли їздили на гастролі.

Одна з кімнат містить стародавні ляльки з його колекції, серед яких японські та мексиканські. Її називають “серцем музею”. Значна частина ляльок знаходиться у Міському музеї іграшок у місті Карпачі, якому Генрих їх подарував. Помешкання Томашевського було створено Штефаном Кайзером, близьким другом та учасником театру пантоміми.

Друга постійна експозиція – кабінет історика театру, професора Януша Деглера, яка містить колекцію книжок й налічує понад 400 томів. Книги присвячені театральному мистецтву. Цю частину називають “мозком музею”.

Окрема кімната присвячена Стефану Арчинському, польському фотографу, який товаришував в Томашевським з 1951 року. Він був документальним автором його творчості й створив чимало робіт присвячених театру пантоміми. Крім того, Арчинський відомий хроніками післявоєнного Вроцлава. Кімната створена як фотоательє.

Мирослав Очкось зі свого боку розробив майстерню звукоутворення та дикції.

Музей в дії

Відвідувачі музею мають можливість не лише подивитись на речі Томашевського, але і “поритись” у шухлядах, письмовому столі та навіть рукописах.

Архів профессора Деглера також виходить за рамки типового музею. Тут можна зустріти особисто легендарного вченого і навіть записатися до нього на консультацію.

На другому поверсі музею є мультимедійна станція присвячена дикції. Відвідувачі мають можливість спробувати потренуватися на скоромовках, послухати майстрів польського мовлення, а потім завантажити аудіофайл у соціальну мережу або відправити на пошту.

Крім того, можна побачити пульт помічника режисера, пристрій для заміни декорацій та інше. Ефект занурення супроводжується звуковими інсталяціями на кшталт оплесків.

Шанувальники хореографії мають можливість потренуватися біля мультимедійного дзеркала.

Сценічними костюмами також можна скористатися, а саме сфотографуватись у них, й відразу поділитися фотознімком з друзями.

Можна посидіти біля столика Ігоря Пшигорського, а у дзеркалі побачити як актор наносить грим для ролі Короля Ліра.

На верхньому поверсі знаходиться театральний зал, призначений для вистав та майстер-класів.

Музей розташований у флігелі відреставрованого колишнього Королівського палацу на Площі Волі. Будівлю наче охороняє голова Орфея, скульптура створена за проєктом Теодора фон Гозена. Хоча музей є філією Вроцлавського міського музею, його залюбки називають “першим театральним музеєм у Польщі”. Щочетверга вхід на постійні експозиції безплатний.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.