Замок Клічкув, що в Нижній Сілезії зумів пережити Другу світову, але не радянську пошесть. Червоноармійці розграбували фортецю. Пожежа 1949 спалила каретну та будинок челяді. Болеславське лісництво та Польська народна армія не дбали про замок. Лише після падіння комунізму, приватна компанія зробила із Клічкува розкішний відпочинковий комплекс у 1999 році, пише wroclaw-future.eu.
Клічкув
Замок виріс наприкінці 13 ст. на березі річки Квіси, між фортець князів Свідницького та Яворського. Був заснований, скоріш за все, свідницько-яворським князем Болеславом 1 Суворим. Замок споруджувався в оборонних цілях, для захисту від чеських військ. Перша згадка датується 1297 роком.
У 1391 Клічкув став власністю родини Рехенберг із Саксонії на більш як два століття. Своє військове значення фортеця досить швидко втратила натомість перетворилась на замково-панську споруду. Рехенберги перебудовували замок у стилістиці епохи Відродження.
Головна будівля була завершена у 1585 та виконана в стилі ренесансу. У 1611 до Клічкува завітав король Богемії Матвій Габсбург. У 1767 Клічкув став власністю Ганса Крістіана цу Золс-Барута аж до середини 20 ст. Цікаво, що Барут зробив на території замку кладовище для своїх коней.
На жаль, до сучасності збереглось лише два надгробки. Решту, ймовірно, використали для будівництва будинків. І хоч надгробки пошкоджені, на одному можна розгледіти напис із назвою коня та датою смерті. Нижче також були вказані імена Йоганн, Фрідріх, Георг та Герман. На цьому кладовищі, як відомо, були поховані також собаки князя.
У 1881 розпочалась чергова перебудова замку, яка закінчилась через чотири роки. Архітектори змішали стилістику готики, італійського ренесансу та французького маньєризму. Змін зазнала і призамкова територія. Ландшафтним дизайнером Едуардом Петцольдом було спроєктовано 80 гектарів парку в англійському стилі.
Початок 20 століття був вдалим для замку. Фортеця стала доволі популярним місцем відпочинку, особливо, серед німецьких аристократів. Власники замку навіть організовували полювання, в якому також брав участь імператор Вільгельм.
20 роки принесли Клічкуву нового власника в обличчі Фрідріха цу Золмс-Барута. Він був німцем та представляв повстанський рух у складі Крейзау. Чоловік був заарештований після того, як вчинив невдалий замах на Гітлера. Майно конфіскували.
Власність Барута
Коли Клічкув перейшов у власність до Крістіана Барута, він став популярним місцем для посиденьок та розваг німецьких аристократів. Все змінилось після початку Другої світової та невдалого замаху на Гітлера. У 1944 власників заарештувало гестапо, а майно конфіскували. Найцінніші експонати, звичайно, перевезли вглиб Третього рейху.
По 1944, все, що залишилось, розграбували радянські військові та місцеві мародери. Наступні власники, якими були Лісова інспекція та Польська народна армія не займались доброустроєм Клічкува. Подарована фортеця продовжувала руйнуватись дуже швидко. Валились дахи, розбухали від вологості стіни, псувалась підлога та настінні розписи, завалилась Галерея чиновників, частина Манежу.
У 1970 Вроцлавська політехніка спробувала відновити замок, але, невдало. До 1999, коли Клічкув став власністю приватної організації, фортеця була реконструйована та віддана під готель. Також тут розташувалась школа верхової їзди.
Сучасність
Сьогодення для Клічкува є більш поблажливим, а власники дбайливими. Замок вважається однією з найбільших споруд такого типу у Нижній Сілезії. Внутрішні двори виконані в стилі неоготики та неоренесансу. Південно-західна частина відкриває для туриста найдавнішу частину середньовічної фортеці.
Архітектурна та історична пам’ятка виконує навчально-оздоровчу функцію. В замку є комфортні готельні номери. Це повноцінне місце якісного відпочинку та смачного харчування. Всередині турист може побачити відреставровані кімнати, колишню бібліотеку, зал суду, який раніше називався Білою кімнатою, камінну з піччю, театральний зал. Багато експонатів туристам дозволено бачити та відвідувати. Також в Клічкуві можна проводити конференції.
У замку часто проходять екскурсії. Зазвичай, вони відбуваються у вихідні та свята. На території діє також стайня та школа верхової їзди, історична секція. Для любителів полоскотати нерви, є спеціальні нічні екскурсії Клічкувом.
Замок є популярним місцем для проведення різноманітних заходів. Мистецькі події, історичні фестивалі, приватні вечірки та весілля набувають особливого колориту, якщо проводити їх у стінах Клічкува. Турист може обрати зручний для себе пакет проживання. На території діє також затишний ресторан.
Тридцятилітня війна
Найважчі часи Клічкув переживав у Тридцятилітню війну. Вона мала жорстокі та криваві наслідки для мешканців Нижньої Сілезії. Клічкув, у ті буремні роки, обкладався податком у 80 тис. талерів. У 1626 та 1628 в замку були імперські війська під керівництвом Альберха фон Валленштейна.
Військовий мав дурну славу та не був хорошою людиною. Полководець дотримуватися принципу, що війна прогодує себе сама. Він ухилявся від сплати зарплатні. Своїм підопічним військовим дозволяв робити різні ганебні речі. Наприклад, займатись грабунком та ґвалтуванням на завойованих територіях.
За таких умов, власник Клічкува Ганс фон Рехенберг не міг утримувати замок. В 1631 він продав фортецю родичам фон Шеллендорф. Як було згадано вище, у цих людей замок знаходився понад двісті років.
Спадкоємцю, втім, було важко отримати такий великий спадок. На нього претендували й інші потенційні спадкоємці. Втім, за кілька років, що тривав суд, Ганс Вольфган таки закріпив за собою право власності на Клічкув. Він зі синами змінили інтер’єр та околиці замку.
Було закладено липові алеї, збудовано фонтани у стилі бароко та нову каплицю. Змінився й південний фасад головного корпусу. Там збудували новий вхід, який у сучасності називають Левовими воротами.
Легенда Клічкува
Як було сказано вище, Клічкув отримав свою назву, коли на березі річки Квіса постала фортеця. Замок стояв на варті єдиного броду в нижній течії річки та замикав лісову дорогу з Лужиць до володінь князя Мєшка. Ще дерев’яна фортеця мужньо боронила Польщу від графа Герона зі Східної Мархії. Останній дуже вже хотів пограбувати країну.
Імператор Генріх 5 у 1106 також намагався обікрасти Болеслава Кривоуста. Кривоуст вирішив укріпити замок та зробити його кам’яним, аби краще захищати дорогу з Лужиць. Згодом, віддав фортецю та прилеглу територію лицареві Томіру.
За кілька років Томір відправився на північ втихомирити помарзанів. Поки лицаря не було, Клішкувом опікувався чеський сотник Богдар. За певний час, Томір збирався повертатись додому. Богдар, який порадився з дружиною лицаря, вирішив його до замку не пускати. Він заманив Томіра до пастки, зв’язав та відвіз в підземелля Клічкува.
Хитрий Богдар навіть написав листа до Кривоуста. Там він розповів, що на лицаря напали розбійники та відправив також закривавлений одяг. Чех став володарем замку та, звичайно, одружився із “вдовою” Томіра. В той час останній планував свою втечу та помсту.
До замку прибув брат Богдара, аби слідкувати за фортецею у відсутність чеха. Брат був людиною жадібною та подався до підземелля шукати скарби. Томір скористався нагодою та вдарив чоловіка лопатою. Після повернення Богдара, Томір його схопив та разом зі зрадницею дружиною замурував у темниці.
Їсти їм давали рідко, а тоді почали морити голодом. За роки, які зрадники пробули в підземеллі, вони так остогидли одне одному, що Богдар просто заморив себе голодом. Томір змилостивився над колишньою дружиною та відправив її до монастиря замолювати гріхи. За легендами, туристи, котрі приїжджають до Клічкува на екскурсію, можуть чути чеську мову у підземеллі замку.
