Згадки про Вроцлавське поселення сягають 10 століття. На цих землях тоді панували чеські князі. Втім, починаючи з 990 року, Вроцлав належить до Польської держави. Перший документ, котрий зберігся, датований 1000 роком та затверджує заснування польського єпископства у Вроцлаві. В 11 столітті вже було кілька поселень навколо Тумського острова. А в 12 столітті активізувалось будівництво, пише wroclaw-future.eu.
Перші вагомі облаштування міста
У 12 столітті у Вроцлаві, окрім кількох дерев’яних церков, були вже кам’яні. Є твердження про будівництво монастиря бенедиктинців з римськими костелами св. Вінцента та парафіяльним св. Архангела Михаїла.
Історія міста Вроцлава почалась у 13 столітті. У 1261 році відбулось наступне розміщення міста під магдебурзьким правом. Це трапилось через 20 років після монгольської навали. Переломними в урбаністичній розбудові Вроцлава стали перші десятиліття 13 століття. Тоді князь Генрик Бородатий ініціював будівництво Нового Таргу (Нового Форуму).
Важливим етапом стало облаштування площі Ринок. Вже в кінці 13 століття Вроцлав був повністю укріплений та вважався одним з найбільших у Польщі. Ні в чому, до речі, не поступався найкращим містам Європи.
Коли помер останній правитель із династії П’ястів у 1335 році, Вроцлав опинився під владою Чеської корони. Всередині 14 століття на Тумському острові було вже 23 церкви, чотири монастирі, ратуша та замок, який укріпив князь Генріх 6. Завершилось будівництво основного каркаса готичної катедри.
Чеське та Австрійське панування. Готика
Значний вплив чеської та австрійської культури не змогли вплинути на зв’язок Вроцлава з Польщею. Архітектура та різьбярська справа в другій половині 14 століття в місті була дуже близька до мистецтва Малої Польщі. Живопис зазнав більше чеського впливу.
Духовне меценатство все частіше почало змінюватись світським. У Вроцлаві було багато заможних купецьких родин. Почала зростати кількість світських та житлових будівель. В міських церквах збільшувалась кількість фундацій заможних міщан. Місто укріплювалось. Готичний Вроцлав в кінці 15 століття був оточений високими стінами, вежами, оборонними воротами, бастіонами та ровами.
Габсбурги керували Сілезією з 1526 року. До 1741 вона залишалась під Австрійським правлінням. В 16 столітті розширювались та модифікувались міські укріплення вже за італійськими зразками. В 1730 Вроцлав отримав оновлення за проєктом голландця Valentina von Säbischa. В архітектурі протягом багатьох років використовували готичний стиль, помітний також під час ренесансу та маньєризму.
Ідея реформації та гуманізму прийшла до Вроцлава через італійський ренесанс. В другій половині 16 століття, внаслідок домінування протестантів, італійський вплив замінили на голландський маньєризм. Характерною ознакою тогочасної архітектури була міщанська кам’яниця, що трохи нагадувала палац.
Бароко та митці Вроцлава
Тридцятилітня війна безпосередньо на місто не вплинула, але призвела до економічного спаду. Також затримався прихід бароко до Сілезії. Його не злюбили євангелісти, в той час, як єзуїти радо просували бароко. Відбулось це в 1638, коли вони дістались Вроцлава.
Першою згадкою в стилі бароко був новий купол для південної вежі костелу Богоматері на острові Пясек. Він був спроєктований у 1666 році Теодором Моретті з Товариства Ісуса. У 1670 році від імператора було отримано право ліквідувати замок та звести на його місці колегію (згодом університет), школу та церкву.
Активно велась перебудова колишніх готичних каплиць та було перейнято бароко. Вроцлав проживав ще один мистецький розквіт після готики. В той час активно відкривались католицькі фундації, розширювали монастирі, міщани перебудовували фасади кам’яниць, а магнати зводили свої розкішні резиденції у новому стилі.
Окрім вроцлавських, у місті працювали митці, архітектори, живописці з Італії та Австрійської монархії. Усі католицькі храми міста піддались трансформації у стилі бароко. Такі зміни мали дві сторони: з однієї – подарували Вроцлаву прекрасні витвори мистецтва, а з іншої – позбавили будівлі середньовічного колориту.
Класицизм у Вроцлаві
З 1741 Сілезія опинилась під владою Пруссії. Друга половина 18 століття принесла у Вроцлав новий архітектурний стиль – класицизм. Цьому посприяв також архітектор Карл Готтард Ланґганс та його учні. Бастіонні укріплення міста пройшли останній етап розширення разом з Кемпою Мєщанською та Тумським островом.
Ланґганс був проєктувальником великого комплексу військових будівель з польовим госпіталем та артилерійськими казармами в Кемпі Мєщанській. Укріплення міста доповнили та розширили. Так Вроцлав став прусською фортецею. Це не могло не відобразитись на подальшому розвитку міста.
Лівий берег та острови на Одрі об’єднали. В 1773 Фрідріх 2, згідно з новими європейськими гігієнічними стандартами, наказав перенести кладовище за межі мурів міста. Коли в 19 столітті Вроцлав розширився, цвинтар перенесли ще далі.
Прихід Наполеона. Ампір
Місто перестало укріплюватись, коли Вроцлав захопив Наполеон у 1807 році. Генерал Жером Бонапарт, через кілька днів по перемозі, наказав руйнувати укріплення. Протягом наступних років було знищено більшу його частину, котру так старанно будували століттями.
Втім, у цьому можна було побачити свої плюси. Попри те, що історичний колорит руйнувався, відкривались нові можливості для розростання великої міської агломерації. На Свідницькому передмісті встановили пам’ятник генералу Фрідріху Богіславу фон Тауенцієну.
Навколо пам’ятника було закладено квадратну площу, котра є центром нового району. Працював над цим французький військовий інженер Блейн. Новизна творіння полягала у використанні паризьких рішень. А саме: вулиці міста вели від центру фасаду площі, а не від її кутів, як раніше.
За проєктом Йоганна Фрідріха Кнорра, створили зелену смугу на місці колишніх фортифікаційних укріплень та ровів. Так утворились красиві набережні вздовж каналу. Ревіталізація ідеї почалась в 1814 та подарувала місту нові прекрасні паркові зони.
Вроцлав збільшився в кілька раз, завдяки тому, що колишнє передмістя з’єдналось з центром. Значну роль у розвитку міста відіграв також перехід церковного майна у державну власність у 1810 році. Офіційно місто розширилось завдяки прилеглим комунам, у 1868.
Вроцлав набув стилістичних ознак ампіру, який активно пропагував Карл Фердинанд Ланґганс, наступник Карла Ґоттарда. Його роботою була каплиця родини Корнів в Особовіцах коло Вроцлава (1822-1824). Він відкрив нову сторінку вроцлавської архітектури – історизму, котрий продовжував домінувати в 19 столітті паралельно з модернізмом.
Модернізм
Місто поповнилось абсолютно новими типами будівель: заводами, водонапірними вежами, вокзалами. Утворювався характерний для 19 століття тип кам’яниць, нові житлові квартали. Оскільки Вроцлав був містом готичного стилю, багато нових архітектурних проєктів стосувались саме такого напрямку.
Готика вважалась національним стилем до середини 19 ст. у Німеччині. Згодом прийшло німецьке відродження. В цьому стилі збудували державну адміністрацію, резиденцію Сілезького регентства та міські вілли.
Друга половина 19 століття принесла у Вроцлав швидку урбанізацію. Більша частина житлових будівель була неоренесансна та зведена у 1875-1905 роках. Більш ранні – неоготичні, початку 20 століття, з оздобами у стилі модерн. Індивідуальні проєкти не були поширеними. Часто будували по архітектурних шаблонах. Фасади прикрашали серійні орнаменти та деталі з гіпсу, ліпнини, цементу, чавуну, теракоти, цинку.
Завершення 19 століття принесло у Вроцлав гарну матеріальну та духовну інфраструктуру. Важливим етапом було заснування Королівської школи мистецтв, будівництва та художніх ремесел у 1791 році. В 1900 в Академію прийшов молодий архітектор Ганс Полціг, який за короткий час перетворив навчальний заклад на одну з найважливіших Академій Мистецтв у Європі.
