Гуситські війни принесли скрутні часи в Ґродзець, що в Нижній Сілезії. Замок завоювали, пограбували та знищили. Лише в 1470 фортеця стала власністю герцога Легніцького Фрідріха 1. Він подбав, аби привезти до селища майстрів-мулярів із Вроцлава, Легниці, Герліц. У час панування Фрідріха 2, Ґродзець вже був найкрасивішим зразком готики та ренесансу у Нижній Сілезії, пише wroclaw-future.eu.
Історичні згадки
Вперше про замок дізнаємось з 12 століття. У 1155 році Ґродзець був місцем укріплення племені бобрян. А у 1175 селище разом зі замком стало власністю князя Болеслава 1 Високого. Наступний власник Болеслав 1 Опольський займався розбудовуванням фортеці до 1301 року.
За час правління Болеслава 3 Марнотратного, лицаря Будзивоя, князів Фредерика 1 та Фредерика 2, Ґродзець продовжував розбудовуватись вже за допомогою каменю. За формою він нагадував шестикутник з вежами на кутах та головною по центру.
З початком 16 століття площа замку продовжувала розширюватись. На північно-західній стороні з’явились, так звані, палати. Північна та південна сторони також збагатились двома вежами. Розбудова здійснювалась у стилі ренесанс. Наступними власниками стали Леонард фон Скопп та Генрик 11 Глогувський.
Тридцятилітня війна спровокувала те, що у 1663 році пожежа знищила велику частину замку. На жаль, після цього Ґродзець не намагались відбудувати. У 1800 замок став власністю графа Ганса Генріха 6 фон Хохберга. За його правління фортецю таки почали ремонтувати. Відновили палати. Зали наповнились пам’ятками та були відкриті для туристів.
До речі, Ґродзець був першим європейським замком та історичною пам’яткою, яку було пристосовано для туристичних цілей. У 1823 фортеця перейшла у власність Вільгельма Христіана Бенеке з Берліна.
У 1899 новим власником став Вілібальд фон Дірксен. Він вирішив зайнятись відбудовою замку Ґродзець. Архітектор Бодо Ебхардт працював над цим два роки. Реконструкції підлягала не вся споруда. Вирішили законсервувати зруйновану вежу посеред палацу, південно-східні мури, залишки об’єктів нижнього замку. Покрівля палат із двосхилої стала чотирисхилою. Ворота відбудували разом з мурами та галереями.
Герберт фон Дірксен був не лише соратником Гітлера та нацистським політиком, а й останнім власником замку Ґродзець. В період Другої світової часто навідувався у будівлю. В 1945 у замку зберігались вроцлавські музейні експонати та речі із державної бібліотеки Берліна.
У 60-ті роки 20 ст. замок був у розпорядженні староства Злоториї. А 2004-2005 перенесли Ґродзець у світ французького, шведського, бельгійського кіно. Замок був місцем неодноразового фільмування. Також він постав як храм Мілітеле у польському “Відьмаку” 2002 року.
Містер Замок
У Польщі є чимало великих та малих фортець, але Ґродзець – всім замкам замок. Споруда у стилі пізньої готики постала на пагорбі з базальту та здіймається на 400 метрів над рівнем моря. Замок до останнього приховує свої принади.
Дорогою до Ґродзецького замку турист спочатку бачить пагорб серед полів. Тоді вузька дорога веде до стоянки під мурами. Справжньою розвагою є можливість подорожувати на великій території, серед численних площ, мурів та інших споруд. Замок – місце проведення різних тематичних заходів. В просторих залах часто знімають фільми чи серіали. Аби обійти всі цікаві місця, слід витратити не менш як годину.
У Ґродзецькому замку проходять заходи як регіонального, так і міжнародного значення. Наприклад, Лицарський турнір, Свято вина та медовухи, Свято пісні. Також гміна Загродно береже чимало таємниць. Вона неодноразово була осередком важливих історичних знахідок у польській культурі.
Назва замку також зазнавала частих змін, не лише в середньовіччі. Найстарішою вважається Godiuice – перша згадка у 1175 році, що говорить про слов’янське походження. З листа Болеслава Високого дізнаємось, що назва вже трансформувалась у Grodiz, який поволі починає розростатись. Згодом замок отримав назву Grodez (1245); Gruditz (1300); Grodys (1305); Grodis (1330).
З настанням 15 століття Нижня Сілезія підлягала германізації. В 1473 замок називався Gradetzburg, а в 1500 – Gradizberge. Місцеві жителі називали фортецю der Gratz. У 16 ст. назва продовжувала свою трансформацію. Godzberg (1575), Graditzberg (1636), Grotzberg (1665), Gradisberg (1729), Gratzberg (1823). А у 1825 вона перетворилась у Groditzburg. Так називали фортецю до кінця панування німців на території Польщі.
У 1904 з’явився спольщений варіант – Grodzisko. Але ця назва не збереглась надовго. Як відомо, по Другій світовій, владу захопили комуністи. Тож, почала використовуватись назва Grodziec Piastowski, яку, з часом, скоротили до Grodziec.
Герберт фон Дірксен
Нацистський політик та довірене лице Гітлера успадкував Ґродзець від свого батька у 1928. То був ревний нацист та один з небагатьох, кому довіряв фюрер. У 20-х роках його кар’єра стрімко пішла вгору. Він був назначений генеральним консулом Німеччини, а через п’ять років став послом Німеччини у Москві.
Коли наприкінці 1945 фронт наближався, а Німеччина повинна була от-от капітулювати, фон Дірксен покидати Ґродзець не поспішав. Він мав певні зв’язки з радянською владою, а фото, на якому він позує із керівництвом Радянського союзу, змушувало червоноармійців його боятись та поважати.
Чекісти вивезти німця до Москви так і не встигли. Керівництво Третього рейху дізналось, що фон Дірксен намагається плести інтриги за їх спинами. 21 лютого 1945 німецькі солдати проникли до замку та викрали посла. Напевно, то була вказівка фон Ріббентропа.
Росіяни, котрі не могли знайти фон Дірксена, не повірили у його викрадення. Вони розстріляли частину слуг, решту вивезли до таборів вглиб Росії. Ґродзець був спалений. Загинула велика колекція середньовічної зброї, картини та цінні меблі.
Частину обладнання совіти таки вивезли до Москви. Решту добра, котре вціліло, викрали мародери. Перші повоєнні роки Ґродзець так і залишався в стані руїни аж до 1959. Тоді територію почали розчищати та займатись її охороною. Впорядкували кам’яну кладку, вирвали непотрібну рослинність. До роботи був залучений весь Золоторийський повіт. Люди приходили у вільний час та спільно наводили там порядок.
Дах реконструювали, відремонтували дерев’яні сходи та конструкції проходів, зробили новий міст, укріпили склепіння будівель. В 1960 місцеві діти знайшли у дворі казанок з моментами. Напевно, хтось сховав там гроші ще у 1500 році. Але обставини залишились невідомі.
Лицарський турнір
У 1547 до влади прийшов князь Фрідріх 3, котрий отримав Ґродзець у спадок. Він був молодим, жвавим та дуже любив розваги. Світське життя, банкети, турніри та полювання весь час супроводжували молодого князя. Так, в червні 1549 у Ґродзецькому замку відбувся великий лицарський турнір.
У змаганні взяли участь 102 лицарі: герцог Георг 2 Бжегський, Генріх 2 Бернштадський, Ян Олешницький, Отто фон Цедліц та ін. Лицарі були у супроводі 128 дам, 99 кнехтів та герольдів. До учасників ставились також певні вимоги. Лицарі повинні були бути вірними християнській владі та імперії, не порушували дані присяги, не вчиняти перелюбу, не втікати з поля бою та не займались розбійницьким життям.
Також, аби впевнитись у дворянському походження герцогів, це мали підтвердити, щонайменше, четверо свідків. Герцог Фрідріх заплатив одному графу 6 коней, вільному лорду – 4, лицареві дав 3, а дворянину – 2. Так назбирав собі чотирьох свідків.
Найпрестижнішим змаганням у чотириденному турнірі став ударний поєдинок. В ньому переміг Отто фон Цедліц з Пороховіц. За перемогу він отримав золотий якір. Друге місце та красивий шолом отримав Бальтазар фон Промнік, а третє – Матес фон Логау зі срібним кубком. Останній день змагань проходив за стрільбою з мушкетів. Тут змагались за прапори та сурми. Жінки також брали участь та стріляли по мішенях. Переможниця отримувала золотий якір.
